"Розстріляне відродження"
Духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-30-х років XX ст. в Українській СРР, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, кіно та яке було знищене сталінським режимом.
«Березі́ль»— український театр-студія, заснований Лесем Курбасом у 1922 році у Києві. У 1926 році його було переміщено до Харкова.
Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання. Виникло в Харкові, існувало з 1926 до 1928 року.
Київські неокласики (гроно п'ятірне)
Група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття. До неокласиків належали Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен), Максим Рильський.
На фото: Віктор Петров і Микола Зеров (стоять - зліва направо); Освальд Бургардт, Павло Филипович, Фелікс Якубовський і Максим Рильський (сидять - зліва направо).
Празька школа поетів
Українські письменники, які після захоплення України Радянським Союзом у 1920-х роках виїхали за кордон, переважно до Європи, і тривалий час мали своїм культурно-управлінським осередком місто Прагу. «Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка.
Зліва 1-й ряд: Орест Оршанськи-Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: Михайло Михалевич, Омелян Коваль, Олександр Русов. Львів, літо 1941 р.
Шістдесятництво
Назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР у другій половині 1950-х років — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Основу руху шістдесятників складали письменники Микола Вінграновський, Григір Тютюнник, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Валерій Шевчук, Євген Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші.
Дисидентство
Група людей, політичні погляди яких істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вони живуть. Поширення дисидентства в 1960–80-х роках у СРСР і в Україні стало реакцією на згортання процесу десталінізації радянського суспільства, утиски національного культурно-духовного життя, серйозні порушення конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань, істотні прорахунки в галузі соціально-економічної політики. Помітний вплив на формування українського дисидентства справила поразка національно-визвольної боротьби 1940–50-х роках у Західній Україні, яка проілюструвала безперспективність збройних методів опору.
1965, Житомир. Шістдесятники В'ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Алла Горська, Надія Світлична та інші в гостях у Євгена Концевича.
Вертеп у 1972 році в домі Садовських у Львові. Стоять ліворуч: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять — Стефанія Шабатура ("циган"), Мар’ян Гатала, Олександр Кузьменко. Це було 1 січня, а вже за кілька днів Стус, Калинець та Шабатура були заарештовані. Фото Ярослава Лемика.