Cуб'єкт висловлювання у ліричному творі, свого роду персонаж лірики. Образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості. Ліричний герой — поняття суб'єктивне.
Віктор Зерецький «Орач (Василь Стус)»
Ще й до жнив не дожив,
ані жита не жав,
не згубив, не лишив.
І не жив. І не жаль.
Тьмавих протобажань
заповітна межа:
ці напасті зі щастям
давно на ножах.
Безборонно любити
заказано край,
а зазнав би ти, світе
великий, добра.
В смерть задивлені очі.
Отерпла душа
і навчає, і врочить:
тобі кунтуша
вже довіку не мати,
а чорний бушлат —
він як батько, і мати,
і дружина, і брат.
Василь Стус
Образ дійової особи, що виступає у творі як об’єкт розповіді. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають персонажами. Персонажі літературних творів є результатом уяви автора твору, незалежно від того, чи це уявлення про осіб реального світу (прототипи літературних персонажів), чи цілковитої фантазії.
Наталія Ужвій – Тьотя Мотя у виставі «Мина Мазайло» Миколи Куліша. Режисер – Лесь Курбас. «Березіль», 1929 р.
Конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладені в основу образу персонажа. Прототипом Чіпки Варениченка, героя твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», є Василь Гнидка - заможний селянин, який організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Розповідь про нього Панас Мирний почув від візника, коли їхав до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р. Через кілька років Панас Мирний написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» про цю мандрівку. У ньому автор назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свого побиту», який однак мав розум і силу для добрих справ: «На все вдатний, до всього здався, чи до ремества, чи до роботи якої його пошли, йому дай. Сам чоботи шив, у млині знав діло, і стрілець з його запаленний був!»
Специфічна форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві , на відміну від тих форм зображення, якими користуються , з одного боку, у науці , з іншого – у повсякденно-практичній сфері людської життєдіяльності.
Микола Садовський у ролі Мартина Борулі.